стикування — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
зістикування — я, с. Дія за знач. зістикувати … Український тлумачний словник
андрогенний — а, е. Який дозволяє космічним кораблям під час стикування виконувати як активні, так і пасивні функції … Український тлумачний словник
зістикувати — зстикува/ти, ку/ю, ку/єш, док.; зістико/вувати, зстико/вувати, о/вую, о/вуєш, недок., перех. 1) З єднати (з єднувати) у стик; здійснити (здійснювати) стикування. 2) перен. Об єднати (об єднувати), привести (приводити) у відповідність, погодити… … Український тлумачний словник
мар'яж — у, ч. 1) У картярській грі – король і дама однієї масті в одного гравця. || Старовинна картярська гра, умовою виграшу якої є наявність в одного гравця короля та дами однієї масті. 2) Стикування ступенів і основних вузлів ракети. 3) Весілля … Український тлумачний словник
стик — у, ч. 1) Місце з єднання, зіткнення двох кінців, країв чого небудь. || Лінія зіткнення, межа між чим небудь. 2) спец. Те саме, що стикування. 3) перен. Зв язок, взаємодія чого небудь. •• На сти/ку чого у момент, в період закінчення чого небудь… … Український тлумачний словник
стикувальний — а, е, спец. Признач. для здійснення стикування. Стикувальний механізм … Український тлумачний словник
стикувальник — а, ч., спец. Фахівець із стикування … Український тлумачний словник
стикувати — у/ю, у/єш, недок., перех. 1) спец. Здійснювати стикування. 2) З єднувати, суміщати об єкти для їх взаємодії. 3) перен. Робити відповідними одне одному, пов язувати … Український тлумачний словник
стикуватися — у/юся, у/єшся, недок. 1) Здійснювати стикування. 2) Сполучатися, поєднуватися для взаємодії. 3) перен. Узгоджуватися, взаємно ув язуватися. 4) перен. Поєднуватися, змикатися. 5) Пас. до стикувати … Український тлумачний словник
